Купить This War of Mine

Гра, яка надовго залишиться в моїй памʼяті. Це не просто гра — це емоційне випробування, яке змушує замислитися над жорстокою реальністю війни. Вона показує всі її жахіття: страждання, біль, втрати... І страждають не лише дорослі, а й діти. У певні моменти здається, що все йде добре, і гра починає здаватися легкою. Але минає кілька днів — і твоя дитина починає помирати з голоду. Як і ти сам. І ось ти стоїш перед болючим вибором: з’їсти останній шматок хліба, щоб вижити і знайти щось для дитини пізніше, чи віддати його дитині зараз — можливо, востаннє. А що вже казати про сюжетні лінії з дорослими? Кожен персонаж важливий по-своєму: один вміє ремонтувати, інший — лікувати, третій — здобувати їжу. І кожне рішення, яке ти приймаєш, може коштувати життя — як їм, так і тобі. Іноді доводиться бути егоїстом заради виживання всього загону. Сьогодні ти допоміг незнайомцю, а завтра цей самий незнайомець може стати причиною твоєї загибелі. Або ти залишив їжу собі — а вже наступного дня твій товариш помер від голоду. І як потім жити з цією думкою? Гра навчила мене і того, що не варто грати в героя. Вийшов на вулицю посеред обстрілів у пошуках провізії? Тоді будь готовим, що ця вилазка може стати останньою. І головне питання — заради чого? Щоб допомогти тим, хто потім може зрадити тебе? Чи заради тих, хто з часом пожертвує тобою заради власної вигоди? Ця гра захопила мене з перших хвилин. За три дні я провів у ній понад 30 годин. Сюжети завжди захопливі, але головне — мораль. Гра змушує думати, змінює твої пріоритети, розкриває, ким ти є насправді. Вона вчить, що в часи темряви не завжди добро — правильне рішення. Іноді саме твій егоїзм дарує шанс вижити. Сьогодні ти вижив — а завтра вже ні. Ця гра навчила мене одному простому правилу: у часи війни не можна довіряти нікому.

Шикарная игра с глубоким погружением, непростыми решениями и классным крафтом. Очень атмосферная. Проходил несколько раз на разных уровнях сложности, очень затягивает) 10 из 10!

Отличная игра, конечно,еще не прошел,но уже очень понравилась.Иногда у тебя будет сложный моральный выбор забрать какой-то предмет или нет,допустим:забрать лекарства у пожилой пары,которые могут потом умереть,а персонажу будет плохо чувствовать себя ,становясь балластом в игре,причем другие персонажи могут его критиковать за этот выбор.Но когда у тебя появляется ДРОБОВИК,то на все становится побоку,ведь ты выносишь людишек с нескольких выстрелов).Но по фул прайсу я бы не покупал.Если честно,ставлю этой игре 9 Павло с серьезной раной из 10.

Добротная игра показывающая быт и борьбу за выживание обычных граждан в эпицентре войны. Войны - где вчерашний сосед косо смотрит на вашу обитель, войны - где вчерашние защитники гражданского население убивают и насилуют тех же гражданских, войны - где снайпера стреляют даже в детей, войны - где бандиты в самые тяжелые дни нападают стаями, убивая и калеча тех, у кого даже припасов то толком нету. И во всем этом хаосе ты решаешь: забрать у бедной пожилой пары последнюю еду, или оставить их, но обречь своих друзей на голодную смерть. В игре легко привязаться к персонажам,(если вас мучает совесть если делаете что-то ужасное в игре) и при потери персонажа вы обвиняете себя или игру, но в моем случае и то и то xd). Во время обыска разбомбленной школы я заметил эту записку и мне стало очень хреново: "Мама, это ужасно! Мою знакомую одноклассницу сегодня застрелил какой-то дядя по имени Снайпер! Не могу поверить, что больше её не увижу. Она была такая добрая девочка, что она сделала этому Снайперу? У нас отключили электричество и учительница сказала, что нам придётся задержаться в школе. Не знаю почему, но я уже хочу увидеть тебя и папу. По крайней мере они пообещали передать тебе это письмо. Приди и забери меня домой, ладно?" и еще хреновее стало оттого что записка была написано до бомбежки, а когда школа была цела, там все еще проводились занятие.

Если хотите поплакать - берите. Классный менеджмент ресурсов, приятная графика и топовые истории людей. Однозначно рекомендую